Жінка…Немає милішого слова

Жінка…Немає милішого слова,

Ти ж бо життя і творіння основа.

Пензель,перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні,з болем,любов`ю.

Надіятись,вірити,ждати,

Родинний вогонь берегти,

Коханому серце віддати,

О,жінко-це ти!

Дитячу колиску гойдати,

Любов`ю над нею цвісти

Майбутнє народу плекати,

О,жінко-це ти!

Тарас Шевченко завжди захоплювався красою жінки,уболівав за її долю,мріяв бачити щасливою .А це бажання,за тих часів було майже нездійсненним! Поет згадує свою матір,яку дуже рано  «нужда та праця положила» в домовину. Нашого святого пророка і заступника породила українська жінка-кріпачка на ім’я Катерина. Вона обдарувала свого сина чутливим серцем і великою душею, та не встигла побачити його зросту:

…Добре, мамо, Що ти зарані спать лягла, А то б ти Бога прокляла За мій талан…

За віруванням наших предків душа материнська бачить з того світу поневіряння своєї дитини, мучиться і страждає разом з нею. Але в такому разі мати Тараса не раз відчувала й радість, коли слово її сина повертало до життя закам’янілі й омертвілі душі і колись, і нині живущих.

Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці. І дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, – це символ долі всіх українок, які злилися в поезії Кобзаря у величний, багатостраждальний образ України- матері.

Учні нашої школи підготували та показали в День народження Т.Г.Шевченка виставу за мотивами поеми «Наймичка». Все було як насправді: і Ганна-наймичка (Вікол Анастасія, учениця 10 класу), і Марко (дитина – Доні Владислав, дорослий – Шпак Олександр),Катерина (дружина Марка, Дончила Вікторія), дід (Кучерявий Владислав), баба (Ільїва А.М.),старости (Шамота Олександр, Філімон Станіслав), ведучі (Герб Юрій та Павлюк Тетяна) і, навіть, сам Шевченко Тарас був присутній на святі (Каленик Ігор).

Ільїва А.М.

Переглядів: 220

Залишити відповідь