Смерть мала ім’я – голод.

72 роки тому по Україні гуляла смерть. Смерть без війни, без посухи чи потопу. Смерть спустошила села й хутори, і живі не встигали хоронити мертвих. Смерть мала ім’я – голод.
Голод 1932-1933 років – одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Мільйони людей, які загинули у 1933 році голодною смертю, не могли безслідно розчинитися у часі.
Про них пам’ятають ті, хто вижив, їх діти та онуки.
Про них не забули і ми. Ці трагічні роки ми завжди згадуємо з тривогою в серці, адже кожний рік учні Красноокнянського НВК запалюють свічки вшановуючи пам’ять загиблих часів голодомору. Учні старших класів розказали молодшим школярам про ті роки, коли смерть була частим гостем майже в кожній українській сім’ї. Згадаємо жертв та вшануємо їх пам’ять…

Переглядів: 732

Один коментар на “Смерть мала ім’я – голод.

  1. Минуло 82 роки.
    В цей день на кожному вікні
    Повинна свічечка горіти?
    А це тому, щоб в наші дні ясні
    Від голоду не помирали діти.
    Щоб в дім вернулись діти і батьки,
    Яких Росія нині убиває.
    Ми — українці, ми — не жебраки
    І прагнем вільно жити в ріднім краю.
    І окупантів на своїй землі,
    Повірте, ми не будемо терпіти.
    Згадайте всі, дорослі і малі,
    Чиїх ми предків старовинних діти.
    То ж бережімо в серденьку свічу,
    Що ясним промінцем вночі палає.
    Я вас благаю, я прошу, кричу —
    Хай пам’ять в серці вашім не згасає.
    Про ті події, що спливли давно,
    Але забрали на той світ мільйони.
    Жорстока правда, це вам не кіно,
    В карателів свої страшні закони.
    І той голодомор, що був давно,
    Сьогодні не повинні ми забути.
    І білий степ, неначе полотно,
    І холод, і біда, і голод лютий…
    І знову кат прийшов в мої краї,
    Щоб щастя й волю у людей забрати.
    Закони встановити тут свої,
    І в українців волю відібрати.
    І нав’язати мову нам свою,
    Свої лихі порядки встановити…
    Ми ж вільні люди, в вільному краю,
    І пам’ятаємо, чиїх ми предків діти.
    То ж хай свіча палає на вікні,
    Й ніколи наша пам’ять не згасає
    Про ті страшні, голодні, люті дні,
    А ще про те, що ця війна триває…

Залишити відповідь